Якщо ви колись потрапте до Переяслава-Хмельницького, то в залі історичному музею побачите досить цікавий експонат. Хоч ця річ якось не виразно виглядає на фоні фантастичної збірки раритетів, присвячених козацтву, і не рідко можна було б пройти повз неї, якби не екскурсовод, котрий акцентує увагу на цю реліквію — шаблю самого гетьмана. Про неї існує багато легенд, у яких правда змішана з вигадками, не менш ніж про її бувшого володаря. Однозначного трактування, щодо появи цієї зброї в гетьмана, немає. З досліджених джерел вимальовуються три точки зору, які і будуть розглянуті в цій публікації.
Першою в списку версій ми пропонуємо думку Михайла Івановича Сікорського. Він стверджує, що цей іменний експонат потрапив до рук гетьмана Б.Хмельницького (1648-1657 р.п.) у вигляді подарунка від польського короля Яна ІІ Казимира (1648-1668 р.п.). Сталось це десь на передодні Переяславської угоди, тобто в кінці 1653 року, коли українські землі були визволені із-під шляхетської Речі Посполитої і Українська гетьманська держава знаходилася в стані пошуків собі союзника. На шаблі немає дати виготовлення, котру, як правило, проставляють. Невідомо і коли гетьману була надана така ось «королівська «ласка». Елементарна логіка підказує, що подарунок Богдан Хмельницький отримав, після того коли відправив до Московського царства кілька посольств із метою завершити переговори про союз України з Росією. І нарешті, Земський собор, що відбувся у жовтні 1653 року, вирішив розірвати мир із шляхетською Польщею та заключити договір з Московським царством. Певно такий стан речей не дуже подобався королю Казимиру. Крім того, саме склалася сприятлива воєнна обстановка, щоб покінчити з автономністю України. Нарешті укладено давно очікувану угоду з досі вертлявим і непослідовним ханом Іслам-Гіреєм. Частина козацького війська, втративши свого ватажка Тимоша Хмельницького, відступила з Молдови, і нарешті сформувалась коаліція Речі Посполитої, Трансільванії, Волощини та Молдавії. Якраз час ударити, а тут цей Земський собор.
І Казимир «заметушився», щоб якось порушити таке об’єднання. Тамуючи в собі злість за поразки на Жовтих Водах і під Корсунем, Пилявцями і Зборовом, пам’ятаючи ганебні дні битви під Жванцем, він виряджає послів до Богдана Хмельницького, сподіваючись домовитися з головою українсько-гетьманського уряду. І через послів посилає в дарунок Богдану бойову шаблю. Так, саме бойову, а не парадну, бо надіявся зробити з Хмельницького васала в Україні, котрий вірою і правдою мав служити цією шаблюкою шляхетській короні.