Є в "Музеї-Арсенал" вітрина , яку працівники музею між собою називають "меморіальною", або - "вітрина з рицарем". Як правило , з цієї вітрини екскурсоводи розпочинають екскурсію для відвідувачів музею. Але, навіть якщо ви не дуже уважний екскурсант, чи, можливо, думки ваші зайняті іншим (що в цьому музеї трапляється рідко ), ви все ж зауважите, що ніякого рицаря в цій вітрині немає. А побачите ви тут наступне: приблизно на рівні людської голови у вітрині розміщено бармицю - кольчужна сітка, що кріпилась по-колу до шолома, або ж використовувалась самостійно, кріплячись спочатку до полотняного або шкіряного підшоломника, а вже поверх одівався шолом, її кільця плоскі, цільносічені, деякі клепані на цвях.
Бармиця вільно звисає з кріпильного кільця, і можна побачити, що вона значно пошкоджена: є дірки, деякі кільця погнуті, деякі взагалі відсутні. Латунування, сліди якого ще зберігають деякі кільця, майже повністю зійшло. Загалом, стан збереження, в якому вона потрапила до музею залишав бажати кращого.
Нижче бармиці, з розведеними в сторони провислими рукавами, висить, і справді, дещо нагадуючи людський торс - бойова кольчуга. Бойова - тому-що, на відміну від парадних кольчуг з "ажурними" тонкими, дрібними й легкими кільцями, її кільця відповідного і розміру, і фактури, призначені не прикрашати, а захищати свого господаря.
Кольчуга, як і бармиця, явно не новою потрапила до музею: вона також дещо пошкоджена, багато кілець відсутні, і також є дірки. Якщо ви уважно до неї придивитесь, то побачите , що кольчуга насправді не суцільного, однотипного плетення, а зроблена з двох різних за типом кольчуг: одна її половина (права) має ковані залізні кільця плоскі в перерізі, а друга (ліва) - круглі.
Той факт, що кольчуга змонтована з двох різних кусків довгий час пояснювався тим, що, скоріш за все, її власник був воїном не особливо заможним, але, скажемо так - "частовоюючим", оскільки не міг дозволити собі легковажно знехтувати і таким захисним спорядженням. І лише зовсім недавно, при більш детальному огляді було відмічено, що дана кольчуга скоріш за все не була основним обладунком воїна, а відігравала допоміжну роль, її незначна довжина, а також той факт, що вона зіставлена з двох половин, навіть не до кінця з'єднаних на спині, свідчить про те, що вона, будучи нашитою на м'яку підкладку, одівалась під основний, тяжкий панцир, і мала прикривати місця, які цим панциром не закривались. Як правило - це ділянки під пахвами. Окрім того, краї рукавів цієї кольчуги майстер не полінувався зробити зубчастими, і вони навіть до сьогодні зберігають досить помітні сліди латунування. А оскільки рукави кольчуги мали виступати з-під панциру, то цей момент носив, крім захисного, ще й певний естетичний характер.
Як бармиця, так і кольчуга, не дивлячись на сліди латунування - темного кольору.
По самому центрі вітрини, на фоні бармиці і кольчуги, на спеціальних кронштейнах, вістрям до низу розміщено меч.
Цей меч - "в півтори руки", а "півтораручники", як відомо, були здебільшого зброєю вершників. Його загальна довжина - 129 см, довжина клинка - 100 см, ширина - 4,2 см. Накладки його руків'я, або щічки - відсутні. Хвостовик клинка - він же стержень руків'я - дещо кородований, як і перехрестя. Те ж саме стосується голівки. І взагалі, при огляді цього експонату складається враження, що час не пожалів його ефесу, а от до клинка чомусь віднісся дуже обережно. Чорний, з відблиском полірованої сталі воронований клинок меча від п'яти і до вістря зберігся практично ідеально, особливо якщо врахувати більш ніж п'ятсотлітній його вік! Лезо клинка і до цього дня настільки гостре, що дивує навіть досвідченого музейного працівника. Нижче п'яти розміщене клеймо, таушоване жовтим металом.
Меч, кольчуга та бармиця датуються ХV століттям.
Описані три експонати - це і є все, що має відношення до "вітрини з рицарем". Як можна було зрозуміти з опису, розміщені вони у вітрині таким чином, що здалеку і справді дещо нагадують фігуру давнього воїна. Багато хто з відвідувачів, не читаючи етикеток експонатів, саме так і сприймають це розміщення, як певну стилізацію. Але не від цієї віддаленої схожості з рицарем отримала свою назву вітрина. Справжня ж причина в тому, що і бармиця, і кольчуга, і воронований меч колись належали одній людині, одному воїну. Ні імені його, ні віку ми не знаємо. Зате знаємо напевно, що саме тут, на наших землях, саме з цим озброєнням він пішов на свою останню битву майже пів тисячоліття тому...
...1949 рік. Під час проведення земляних робіт, що передували спорудженню мосту через ріку Західний Буг, в районі міста Соколя, в намулі ріки місцевими працівниками були знайдені кості коня. Поруч з ними, в бойовому обладунку, в рештках шолому, в кольчузі і з мечем в зігнивших дерев'яних ножнах на поясі лежав скелет воїна. Меч з ножен він витягнути, очевидно, не встиг, і дерев'яні піхви, перегнивши, утворили плівку, яка законсервувала клинок...
...1519 рік. Літо. Вісімдесяттисячна кримська орда перекопського мурзи поверталася з ясиром додому. Назустріч їм, з Острога, вийшло військо князя Костянтина Острозького, гетьмана Руського і Литовського числом в п'ять тисяч воїнів. Коли до них приєднався загін Гербурта з Добромиля, об'єднані сили русько-литовсько-польські, в районі сучасного міста Соколя, на переправі через ріку Західний Буг вступили в бій ...
Можливо, нам не так вже й важливо, чому 490 років тому цей безіменний рицар не встиг витягнути свій меч; чи, випередивши, знайшла його влучна стріла ворога, чи був він скинутий з мосту разом з конем під час масованої атаки переправи, під крики воїнів, стукіт копит і свист стріл. Важливо те, що, коли дивишся у "вітрину з рицарем", відчуваєш повагу до того, хто, не дивлячись на всі страхи та небезпеки не побоявся їх зустріти на вузькому мості...
|
|
